Золота качка – польська казка

Давним-давно, коли Варшава ще не була столицею Польщі, а тільки фортецею князів мазовецких, жив у цьому місті один учень шевця по імені Ясько. Хлопчина він був лихий, сміливий, і страшно любив всякі пригоди. А оскільки гаманець у нього був порожній, то частенько подумував Ясько, як би його трохи наповнити чесним способом. Ходила в той час легенда, нібито в підземеллі старого замку князів мазовецких, стіни якого і сьогодні перебувають на вулиці тамка, було маленьке озерце. З цього озерця плаває золота качка. Ця качка – колишня господиня цього замку. Жадібної та скупий вона була за життя, і тепер живе в підземеллі, стереже свої багатства. Говорили також, що ця господиня величезним багатством обдарує сміливця, який спуститься в підземеллі і знайде озеро. Одного разу вирішив Ясько випробувати своє щастя. Вирішив він відшукати качку і чесним способом трохи розбагатіти.

Одягнув він найкраще, що у нього було, і відправився до замку. Довго блукав він темними переходами, підземними коридорами, на дотик водячи рукою по вологих стінах, і спускався по кам’яних сходах все глибше і глибше.

Нарешті виявився він у величезній печері, освітленій якимось дивним світлом, що б’є не те зі стелі, не те з кам’яних стін. У цьому блідому світлі хлюпала сріблясто-темна вода озерця.

Зупинився Ясько біля самої води і подумав: «Правду люди говорили, що є в підземеллі озеро. Тільки де ж шукати цю качку і попросити у неї скарби? »

Тільки він подумав про це, як з води виринула качка з золотими пір’їнками, від яких в печері зробилося ще світліше.

Підпливла вона до самого берега і так відповіла людським голосом:

- Сміливий ти, має бути, хлопець, раз не побоявся сюди прийти. Покладена тобі нагорода. Але щоб отримати мої багатства, потрібно мати не тільки сміливе, але і тверде серце. Тому що той, у кого м’яке серце, дуже швидко багатства витратить. Так от, перш ніж я відкрию тобі мої скарби, тобі доведеться пройти ще одне випробування. Ось тобі сто Таллер. Витратити їх ти повинен тільки на себе протягом одного дня. Якщо хоч гріш витратиш на інших, не отримаєш нічого.

Мовчки вислухав Ясько все це, потім нахилився і підняв важкий гаманець, який з дзвоном впав біля його ніг. Вклонився качці і пішов назад.

Зважуючи в руці важкий гаманець, посміхнувся про себе Ясько і почав думати, на що гроші витратити.

- Одягнемо красиво, наїмся досхочу і позабавлюсь досхочу. Таллер круглий, котиться швидко. Як ніщо витрачу ці сто Таллер, а завтра за новими скарбами піду.

У центрі міста купив він собі гарний одяг, вибираючи найдорожчі речі, але хоча він і одягнули, з ніг до голови, гаманець його був ще досить важкий. Тоді зайшов Ясько в найкращий трактир, звелів принести собі самі вишукані страви, солодкого меду. Коли ж довелося розплачуватися, то він дуже здивувався, що у нього взяли один таллер.

Наступав вечір. Де ж витратити гроші, що? Ясько бродив вулицями, заходив у крамниці, купував різні непотрібні дрібниці. Прийшов він нарешті на площу, де стояла велика палатка, в якій давали уявлення жонглери і фокусники. Сів Ясько на почесному місці, дорого його сплативши, до сліз насміявся від уявлення, але коли вийшов, знову згадав про свої клопоти. У гаманці залишилося ще десять Таллер. Як їх витратити?

Стояв так Ясько задумавшись, як раптом підійшов до нього сивий згорблений дідок, просищій милостиню. Витягнув руку і просить:

- Допоможи старому, красивий панич …

Добре серце було у Ясько, чуйне до всякої людській біді, не замислюючись, поклав він золотий таллер у витягнуту долоню.

Раптом щось як трісне біля нього, наче блискавка вдарила. І почув раптом Ясько за собою голос золотий качки, не солодкий вже, як у підземеллі, а суворий і гнівний:

- Не стримав домовленості, зглянувся над убогим! Занадто чутливе в тебе серце, щоб успадкувати мої скарби. Не намагайся навіть спускатися в підземелля, бо тебе там тільки смерть зустріне.

Оглянувся Ясько, але нікого не побачив. Зник сивий дідок. Напевно, непомітно пішов, поки Ясько слухав голос качки.

Потиснув Ясько плечима і посміхнувся про себе:

- Не треба мені таких багатств, яких я не зможу вжити для добра інших.

Весело посвистуючи, пішов він додому. Гарний одяг, що купив на золоті Таллер, сховав у скриню. На ранок одягнувся в усі старе. З тих пір жив Ясько як раніше.

А оскільки був він хлопчина добрий, до роботи охочий, то щастило йому в житті не менше. Незабаром став Ясько підмайстром і відкрив свою майстерню. Ніколи не шкодував він про втрачені скарби.

- Дорожче золота для мене людське повагу, – говорив Ясько, звично б’ючи молотом по колодці. – І приємніше мені той гріш, що я зароблю власною працею, ніж ті підземні скарби.