Стара і горщики – індійська казка

Жила-була стара. Одного разу пішла вона до горшечнику і купила чотири горщика. Повернулася додому, поставила горщики на полицю, а сама дістала з глечика борошно і почала пекти коржі.

Здоров’я стара була слабкого, ходила згорбившись. Працювати їй було важко. Місить вона тісто і думає про свою гірку долю: «От був би у мене синок, пішов би він зараз жати пшеницю». Сказала це стара вголос і важко зітхнула.

Почули її слова горщики, що стояли на полиці, загойдалися, загупали один про одного, немов перемовляючись. А стара знову тяжко зітхнула.

Тоді один горщик, який стукав голосніше за всіх, захитався ще дужче. І стара раптом почула:

- Матінко! Матінка! Я піду в поле жати пшеницю!

Стара оглянулась – нікого немає. А голос лунає знову:

- Матінко! Матінка! Я піду в поле жати пшеницю!

- Хто тут? Хто це говорить? – здивувалася баба.

А горщик зіскочив з полиці і вистрибом підкотився до старої.

- Це я, матінко! Я!

Побачила стара горщик, і всі її зморшки засяяли від посмішки:

- Та як же це ти, пустун, зможеш пшеницю жати?

- А ось подивишся, матінка. Я вмить впораюся! – І горщик підстрибом викотився з дому.

Докотився він до будинку сільського старости і закричав:

- Староста, війт! Візьми мене в працівники, я буду пшеницю жати!

Подивився староста своїми маленькими очицями на горщик:

- Ти бач, від землі не видно, а працівники найматися хоче! – усміхнувся він.

Затягнувся він з своєї трубки, потримав дим у роті, потім дмухнув на горщик і сказав:

- Де вже тобі пшеницю жати. Забирайся-ка, доки цілий!

- А ось подивишся, староста, який я! Вкажи мені поле, на якому треба пшеницю жати! Розсміявся староста:

- Ти хоч і малий, та, видно, стир. Так і бути, іди в поле. У мене п’ятдесят бигхов (Бигх – одиниця земельної площі; один бигх дорівнює 0,25 га) землі під пшеницею. Подивимося, як ти жнеш.

Покотився горщик в полі. Але тільки-но він встиг зникнути з очей, як одразу ж повернувся назад. Подивився староста – пшениця стиснута і пов’язана в снопи, а снопи вже лежать на току. Здивувався він:

- Ну й дива! Справи вистачило б на багатьох працівників, а тут одна мить – і готово! Ні турбот, ні клопоту!

І звернувся староста до горщика:

- Підійди-но, друже, до мене ближче. Треба мені розплатитися з тобою за твою роботу.

Підстрибнув горщик і каже:

- Обмолотишь пшеницю, тоді я прийду за розрахунком. Даси мені за роботу горщик зерна.

Зрадів жадібний староста. Адже це зовсім дарма! Горщика пшениці навіть одній людині на цілий день замало. “Ось простак мені попався!”-подумав староста, а сам давай хитрити:

- Як? Цілий горщик пшениці тільки за те, що поле стиснув? Ну да ладно, що з тобою робити! Приходь після обмолоту. Дам тобі горщик пшениці.