Сова і яструб – польська казка

Переклад Ю. Балахнина і Е. Меркуловій

Звелів господь-бог яструбові дрібної птахом промишляти. Почула про те сова, злякалася: а ну як яструб потягне її пташенят?

Ось запросила вона його до корчми, пригостила, а потім і просить: не чіпай, мовляв, моїх діток.

- А які твої? – Запитав яструб.

- Мої – найкрасивіші, – відповіла сова.

- Ну, будь по-твоєму.

Вибрався яструб на полювання, дивиться за тими, на цих пташенят – всі красиві. Натрапив він на совенят.

- Ну, страшніше виродків, ніж ці, не знайти! – Каже.

І з’їв їх.

А тут ще інші птахи почули про те, що говорила сова, і підняли її на сміх.

З тих пір сова вдень ховається, не літає. Соромно їй, та і зло бере, що над нею все потішаються.