Солдат і чорт – російська народна казка

Стояв солдат на годиннику, і захотілося йому на батьківщині побувати.

- Хоч би, – каже, – чорт мене туди зніс! А він тут як тут.

- Ти, – каже, – мене кликав?

- Кликав.

- Изволь, – каже, – давай в обмін душу!

- А як же я службу кину, як з годин зійду?

- Та я за тебе постою.

Вирішили так, що солдат рік на батьківщині проживе, а чорт цей час прослужить на службі.

- Ну, скидай!

Солдат все з себе скинув і не встиг отямитися, як вдома опинився.

А чорт на годиннику варто. Підходить генерал і бачить, що все у нього за формою, одне немає: чи не хрест-навхрест ремені на грудях, і все на одному плечі.

- Це що?

Чорт – і так і сяк, не може надіти. Той його – в зуби, а після – прочуханку. І пороли риса кожен день. Так хороший солдат всім, а ремені все на одному плечі.

- Що з цим солдатом, – говорить начальство, – зробилося? Нікуди тепер не годиться, а перш все бувало в справності.

Пороли риса весь рік.

Ізошел рік, приходить солдат зміняти риса. Той і про душу забув: як вгледів, все з себе геть.

- Ну вас, – каже, – з вашою та службою-то солдатської! Як це ви терпите?

І втік.