Рими – російська народна казка

Шиш по своїх справах в місто пішов. Справа була влітку, жарко.

Попереду їде дядько на коні. Шиш втомився, йому хочеться на конячці під’їхати. Він і кричить цьому дядькові:

- Здрастуйте, Якийсь Какойтович!

Дядько не розчув, як його назвали, тільки зрозумів, що по імені і вітчизні. Він і кричить Шишу:

- Добридень, юначе! А Шиш знову:

- Як ваша дружина справи, як діточки? Дядько каже:

- Дякуємо вам, добре живуть. А якщо ви знайомий, так сідайте на віз, підвезу вас.

Шишу то й треба, сів поруч з дядьком. А Шиш мовчки сидіти не може. Він тільки тоді мовчить, коли спить. Він каже:

- Дядьку, давайте грати в рими.

- Це що таке – рими?

- А давайте так говорити, щоб гарно було.

- Давай.

- Ось що, дядьку, як твого тата звали?

- Мого тата звали Кузьма. Шиш каже:

- Я твого Кузьму

За бороду візьму!

Дядько каже:

- Це навіщо ж ти мого тата за бороду брати будеш?

Шиш каже:

- Це, дядечку, для рими. Ти скажи, як твого дідуся звали.

- Мого дідуся звали Іван.

Шиш каже:

- Твій дідусь Іван

Посадив кішку в кишеню.

Кішка плаче і ридає,

Твово дідуся лає.

Дядько розійшовся:

- Це навіщо мій дідусь буде кішку в кишеню садити? Ти навіщо такі дрібниці прибирати?

- Це, дядечку, для рими.

- Я от тобі скажу риму; тебе як звуть?

- Мене звати… Федя. Дядько каже:

- Якщо ти Федя,

То злови в лісі ведмедя.

На ведмедя їдь,

А з мого коня злазь!

- Дядьку, я пожартував. Мене звуть не Федько, а Степан.

Дядько каже:

- Якщо ти Степан,

Сідай на ероплан.

На ероплане і літай,

А з мого коня злазь!

- Дядьку, це я пожартував. Мене звуть не Степан, а… Силантий.

Дядько каже:

- Якщо ти Силантий,

То з мого коня слезантий!

- Що ти, дядечку, такого слова немає – «слезантий».

- Хоч і немає, все одно злазь!

Шишу і довелося злізти з воза. Так йому і треба. Якщо тебе добрий чоловік везе на конику, ти сиди мовчки, а не придумуй всяких дрібниць.