Казка про щуку зубатою

У ніч на Іванов день народилася щука в Шексне, так така зубаста, що боже збав.
Про щуці зубатою
Лящі, окуні, йоржі зібралися витріщатися на неї і дивовалися такому чуду:

- Яка щука вродилася зубаста!

І стала вона рости не по днях – по годинах: що не день, то на вершок додасться.

І стала щука в Шексне походжати да лящів, окунів полавлівать: видали побачить ляща та й вистачить його – ляща як не бувало, тільки кісточки на зубах хрумтять.

Ото яка оказія трапилася на Шексне!

Що робити лещам да окуням? Нудно доводиться: щука всіх приїсться, прікорнает.

Зібралася вся дрібна Рибиця, і стали думу думати: як перевести щуку зубасті та таку тороватую.

Прийшов Йорж Ершовиче і так нашвидку промовив:

- Облиште думу думати та голову ламати, а ось послухайте, що я буду баять. Нудно нам всім тепер в Шексне, переберемтесь-но краще в дрібні річки жити – в СИЗМ, Коному да Славенка, там нас ніхто не зачепить, будемо жити розкошуючи.

І піднялися всі йоржі, лящі, окуні з Шексни в дрібні річки – СИЗМ, Коному да Славенка.

По дорозі як йшли, хитрий Рибар багатьох з їхньої братьи изловил на вудку і зварив юшечку.

З тих пір в Шексне зовсім мало стало дрібної Рибиці. Багато наробила клопоту щука зубаста, да після і сама не минути лиха.

Як не стало дрібної Рибиця, пішла щука вистачати черевиків і попалася сама на гачок. Рибар зварив з неї юшку, сьорбав так хвалив: така вуха була жирна.

Я там був, разом юшку сьорбав, по вусах текло, та в рот не попало.

Російські народні казки (Сост. В. П. Анікін)
Рис. Е. Коротковой, Н. Кочергіна, І. Кузнецова та ін