Казка про ерше Ершовиче, сина щетіннікове

Ершішко-кропачішко, ершішко-пагубнішко склалось на дровнішкі зі своїми маленькими дітлахами: пішов він у Кам-річку, з Кам-річки в Трос-ріку, з Трос-ріки в Кубенское озеро, з Кубенского озера в Ростовське озеро і в цьому озері випросився залишитися одну нічку; від однієї нічки дві нічки, від двох ночек два тижні, від двох тижнів два місяці, від двох місяців два роки, а від двох років жив тридцять років.

Став він по всьому озеру походжати, дрібну і велику рибу під боки підколювати. Тоді дрібна й велика риба зібралися у єдиний коло і стали вибирати собі суддю праведну, рибу-сом з великим вусом.

- Будь ти, – кажуть, – нашим суддею.

Сом послав за ершом, доброю людиною, і каже:

Йорж, добра людина! Чому ти нашим озером заволодів?

- Тому, – каже, – я вашим озером заволодів, що ваше озеро Ростовське горіло знизу і доверху, з Петрова дня і до Ільїна дня, вигоріло воно знизу доверху і запустело.

- Ні довіку, – говорить риба-сом, – наше озеро НЕ гаривало! Чи є у тебе в тому свідки, московські фортеці, письмові грамоти?

- Є у мене в тому свідки і московські фортеці, письмові грамоти: сорога-риба на пожежі була, очі запалила, і понинче у неї червоні.

І послав сом-риба за сорогой-рибою. Стрілець-боєць, карась-кат, дві жмені дрібних молей, туди ж понятих, звуть сорогу-рибу:

- Сорога-риба! Кличе тебе риба-сом з великим вусом перед своє величність.

Сорога-риба, що не дійшли риби-сом, кланялась. І каже їй сом:

- Здрастуй, сорога-риба, вдова чесна! Гаривало чи наше озеро Ростовське з Петрова дня до Ільїна дня?

- Ні довіку-то, – каже сорога-риба – не гаривало наше озеро!

Каже сом-риба:

- Чуєш, йорж, добра людина! Сорога-риба в очі звинуватила.

А сорога тут же промовив:

- Хто йоржа знає да відає, той без хліба обідає!

Йорж не сумує, на бога уповає.

- Є ж у мене, – каже, – в тому свідки і московські фортеці, письмові грамоти: окунь-риба на пожежі був, головешки носив, і понинче у нього крила червоні.

Стрілець-боєць, карась-кат, дві жмені дрібних молей, туди ж понятих (це государскіе посилицікі), приходять і кажуть:

- Окунь-риба! Кличе тебе риба-сом з великим вусом перед своє величність.

І приходить окунь-риба. Каже йому сом-риба:

- Скажи, окунь-риба, гаривало чи наше озеро Ростовське з Петрова дня по Ільїн день?

- Ні довіку-то, – каже, – наше озеро НЕ гаривало! Хто йоржа знає да відає, той без хліба обідає!

Йорж не сумує, на бога уповає, говорить сом-рибі:

- Є ж у мене в тому свідки і московські фортеці, письмові грамоти: риба-щука, вдова чесна, притому не мотика, скаже щиру правду. Вона на пожежі була, головешки носила, і понині чорна.

Стрілець-боєць, карась-кат, дві жмені дрібних молей, туди ж понятих (це государскіе посилицікі), приходять і кажуть:

- Щука-риба! Кличе тебе риба-сом з великим вусом перед своє величність.

Щука-риба, що не дійшли риби-сом, кланялась:

- Здрастуй, ваша величність!

- Здрастуй, риба-щука, вдова чесна, притому ж ти й не мотика! – Говорить сом. – Гаривало чи наше озеро Ростовське з Петрова дня до Ільїна дня?

Щука-риба відповідає:

- Ні довіку-то чи не гаривало наше озеро Ростовське! Хто йоржа знає да відає, той завжди без хліба обідає!

Йорж не сумує, на бога уповає.

- Є ж, – каже, – у мене в тому свідки і московські фортеці, письмові грамоти: минь-риба на пожежі був, головешки носив, і понинче він чорний.

Стрілець-боєць, карась-кат, дві жмені дрібних молей, туди ж понятих (це государскіе посилицікі), приходять до минь-рибі і кажуть:

- Минь-риба! Кличе тебе риба-сом з великим вусом перед своє величність.

- Ах, братці! Нате вам гривню за труди і на тяганину; у мене губи товсті, черево велике, в місті не бував, перед суддями не наполягав, говорити не вмію, кланятися, право, не можу.

Ці государскіе посильщікі пішли додому; тут зловили йоржа і посадили його в петлю.

За Єршовим-то молитвам бог дав дощ і сльота. Йорж з петлі-то так і вискочив: пішов він у Кубенское озеро, з Кубенского озера в Трос-ріку, з Трос-ріки в Кам-річку. У Кам-річці йдуть щука да осетер.

- Куди вас чорт поніс? – Говорить їм йорж.

Почули рибалки ершов голос тонкий і почали йоржа ловити. Зловили йоржа, ершішко-кропачішко, ершішко-пагубнішко!

Прийшов Бродька – кинув йоржа в човен, прийшов Петрушка – кинув йоржа в плетушку.

- Наварила, – каже, – юшки та й з’їм. Тут і смерть Єршова!

Російські народні казки (Сост. В. П. Анікін)