Як жаба верхом їздила – Якутська казка

В один спекотний день Жаба вилізла з води і всілася на купині. Озирнулася навколо і помітила неподалік водяну Щура. Купина у Жаби була вище тієї, на якій сиділа Криса. А якщо так, то чому б і не порахувати себе головніше Щура? Расхрабрились Жаба і сяк зверхньо квакнула:

- Гей ти, Щур, підпливу. Нині – ква-ква! – Видався теплий день, і мені – ква-ква! – Захотілося покататися на тобі верхом.

Щур погодилася, підпливла:

- Гаразд, сідай.

Всілася Жаба, поїхала, хвалькувату пісеньку заспівала:

Я жаба-квакушка

З списом з осоки-трави,

З мечем з озерної трави

Гучної піснею бавлюся.

Верхи на щура катаюся,

Мій Алдан, моя Амга,

Татта – батьківщина моя!

Заспівала Жаба пісеньку. Чого б ще зробити, ніж свою душу потішити?

- Раз ти кінь, – сказала вона Пацюкові, – то й брикають, як справжній кінь! – І вдарила травинкою по щурячої спині.

Щур після цього і справді взяла та взбрикнула.

- Ква-ква! Тарас-Марас! Падаю-падаю! – Заволала Жаба і звалилася у воду.

З тих пір Жаба вже не наважується кататися верхи, а у Щури від жаб’ячих лап назавжди залишилися відмітини на боках.