Як стара знайшла лапоть – російська народна казка

Йшла по дорозі стара і знайшла лапоть. Прийшла в село і проситься:
Як стара знайшла лапоть
- Пустіть мене ночувати!

- Ну, ночуй – ночівлі з собою не носять.

- А куди б мені лапоть покласти?

- Клади під лавку.

- Ні, мій лапоть звик в курнику спати. І поклала лапоть з курми.

Вранці встала і каже:

- Десь моя курочка?

- Що ти, стара, – каже їй мужик, – адже у тебе лапоть був!

- Ні, у мене курочка була! А не хочете віддати, піду по судах, засуджу!

Ну, мужик і віддав їй курочку.

Старуха пішла далі шляхом-дорогою. Йшла, йшла – знову вечір.

Приходить в село і проситься:

- Пустіть мене ночувати!

- Ночуй, ночуй – ночівлі з собою не носять.

- А куди б мені курочку покласти?

- Нехай з нашими курочками ночує.

- Ні, моя курочка звикла з гусьми. І посадила курочку з гусьми.

А на другий день встала:

- Де моя гусочку?

- Яка твоя гусочку? Адже у тебе була курочка!

- Ні, у мене була гусочку! Віддайте гусочку, а то піду по судах, по боярам, ​​засуджу!

Віддали їй гусочку. Взяла баба гусочку і пішла шляхом-дорогою. День до вечора хилиться. Старуха знову ночувати випросилася і питає:

- А куди гусочку на нічліг пустите?

- Так поклажі з нашими гусьми.

- Ні, моя гусочку звикла до овечок. – Ну, клади її з овечками.

Старуха поклала гусочку до овечок. Ніч проспала, вранці запитує: – Давайте мою овечку!

- Що ти, що ти, адже у тебе гусочку була!

- Ні, у мене була овечка! Чи не віддасте овечку, піду до воєводи судитися, засуджу!

Робити нема чого – віддали їй овечку. Взяла вона овечку і пішла шляхом-дорогою. Знову день до вечора хилиться. Випросилася ночувати і каже:

- Моя овечка звикла будинку до бичкам, кладіть її з вашими бичками ночувати.

- Ну, нехай вона з бичками переночує. Встала вранці стара:

- Десь мій бичок?

- Який бичок? Адже у тебе овечка була!

- Знати нічого не знаю! У мене бичок був! Віддайте бичка, а то до самого царя піду, засуджу!

Погоревал господар – робити нічого, віддав їй бичка.

Старуха запрягла бичка в сани, поїхала і співає:

- За лапоть – куру,

За куру – гусака,

За гусака – овечку,

За овечку – бичка …

Шню, шню, бичок,

Солом’яний бочок,

Сани не наші,

Хомут не свій,

Погоняй – Не стій …
Як стара знайшла лапоть
Назустріч їй йде лисиця:

- Підвези, бабуся!

- Сідай у сани.

Села лисиця в сани, і заспівали вони з бабою:

- Шню, шню, бичок,

Солом’яний бочок,

Сани не наші,

Хомут не свій,

Погоняй – Не стій …

Назустріч іде вовк:

- Пусти, бабця, в сани!

- Сідай.

Вовк сіл. Заспівали вони втрьох:

- Сани не наші,

Хомут не свій,

Погоняй – Не стій …

Назустріч – ведмідь:

- Пусти в сани.

- Сідай.

Повалився ведмідь у сани і оглоблю зламав. Баба каже:

- Піди, лисиця, в ліс, принеси оглоблю!

Пішла лисиця в ліс і принесла осиковий прутик.

- Не годиться осиковий прутик на оглоблю.

Послала стара вовка. Пішов вовк до лісу, приніс криву, гнилу березу.

- Не годиться крива, гнила береза ​​на оглоблю.

Послала стара ведмедя. Пішов ведмідь у ліс і притягнув велику ялина – ледь доніс.

Розсердилася стара. Пішла сама за голоблею. Тільки пішла – ведмідь кинувся на бичка і задавив його. Вовк шкуру обдер. Лисиця кішочкі з’їла. Потім ведмідь, вовк да лисиця набили шкуру соломою і поставили близько саней, а самі втекли.

Повернулася стара з лісу з голоблею, приладнала її, сіла в сани і заспівала:

- Шню, шню, бичок,

Солом’яний бочок,

Сани не наші,

Хомут не свій,

Погоняй – Не стій …

А бичок ні з місця. Вперіщила бичка, він і впав. Тут тільки стара зрозуміла, що від бичка-то залишилася одна шкура. Заплакала стара і пішла одна шляхом-дорогою.

Російські народні казки (Сост. В. П. Анікін)
Рис. Е. Коротковой, Н. Кочергіна, І. Кузнецова та ін