Як бідняк обідав з паном – білоруська народна казка

Одного разу у святковий день сиділи селяни на лавці перед будинком і розмовляли про свої справи.

Підійшов до них сільський крамар і став хвалитися: я, мовляв не ликом шитий і в панських хоромах бувати доводилося.

А найбідніший селянин сидів собі і посміювався:

- Подумаєш, велика справа, що тобі в панських хоромах бувати доводилося. Якщо я захочу, то й обідати буду з паном.

- Це ти-то будеш обідати з паном? Та якщо я таке диво своїми очима побачу, то все одно не повірю, – розпалився крамар.

- Ось побачиш, що я буду обідати з паном.

- Ні, не будеш!

Сперечалися вони, сперечалися і врешті-решт бідний селянин заявив привселюдно:

- Б’юся об заклад, що я буду обідати з паном. Якщо стане по-моєму, ти мені даси вороного і гнідого коня, а якщо ти виявишся прав, то я три роки безкоштовно відпрацюю на тебе. Зрадів крамар;

- Згоден! Дам я тобі вороного і гнідого коня, а на додачу й телицю завітаю – кажу це при свідках.

Пішов бідняк до пана:

- Ваша милість, хочу я у вас про щось запитати, тільки прошу вас, нехай це залишиться між нами: скільки коштує злиток золота, завбільшки з мій ковпак?

Нічого не відповів пан, тільки плеснув у долоні:

- Дайте-но нам з мужичком випити та закусити і принесіть обід, та швидше! Сідай, сідай, чи не бійся, їж, пий, скільки твоїй душі завгодно!

Пригощає барин селянина, як дорогого гостя, а сам так і тремтить від жадібності, боїться, як би злиток не випустити з своїх рук.

- Іди, мужик, принеси свій золотий злиток. Дам я тобі за нього пуд борошна і п’ять гривеників.

- Та немає в мене, барин, ніякого злитка! Я просто так поцікавився, скільки коштує злиток золота, завбільшки з мій ковпак.

Розсердився пан:

- Геть звідси, болван!

- Який же я бовдур, барин, раз ти мене пригостив, як дорогого гостя, за цей обід я ще отримаю від крамаря двох коней і телицю.

І селянин пішов дуже задоволений.