Хитра перепілка – узбецька казка

Було чи не було, жила одна сорока.

На самій верхівці дерева, вона звила гніздо і вивела п’ять пташенят.

Тільки пташенята навчилися літати, як про це відвідала лисиця.

Прийшла вона під те саме дерево і заговорила:

- Гей, сорока, кинеш одного пташеняти – добре, не кинеш – я дерево з коренем выдерну, высосу з тебе твою червону кров, з’їм тебе, а кісточки твої сгрызу, і тебе і всіх твоїх пташенят знищу, знищу.

Перелякалася бідна сорока і, гірко плачучи, виштовхнула з гнізда одного пташеняти.

Лисиця схопила його і побігла по своїх справах.

Вранці лисиця зголодніла, знову прийшла під дерево і почала, як вчора, погрожувати:

- Гей, сорока, кинеш одного пташеняти – добре, не кинеш – я дерево з коренем выдерну, высосу з тебе твою червону кров, з’їм тебе, а кісточки твої сгрызу, і тебе і всіх твоїх пташенят знищу, знищу.

Злякалася сорока і, в надії, що врятуються інші пташенята, віддала лисиці ще одного пташеняти, який був їй дорожче очі.

Лисиця схопила другого пташеня і побігла по своїх справах.

Серце, якщо загориться, не згасне. Прийшла лисиця до дерева і на третій день, і на четвертий.

За чотири дні лисиця з’їла чотирьох пташенят сороки.

Залишилася сорока з одним пташеням. Сиділа вона на дереві і плакала.

Раптом прилетіла перепілка. Побачила вона, що сорока плаче, і запитала:

- Гей, сорока, в чому справа?

Сорока розповіла про своє горе. Перепілка дуже здивувалася і порадила:

- Якщо до тебе знову прийде лисиця і скаже: «Гей, сорока, кинеш одного пташеняти – добре, не кинеш – я дерево з коренем выдерну…»- і почне тобі погрожувати, ти їй скажи: «Якщо хочеш – висмикуй, якщо хочеш – кров сосі, якщо хочеш – кісточки мої сгрызи». Не кидай тільки їй свого пташеняти.

Ледь перепілка полетіла, з’явилася лисиця. І давай погрожувати, як і раніше. Сорока відповіла:

- Якщо хочеш висмикувати дерево – висмикуй, якщо хочеш смоктати кров – сосі. Тепер я тебе не боюся.

Тут лисиця здивувалася і сказала:

- Е, сорока, хто це тебе навчив таким словами?

- Цьому мене навчила перепілка.

Лисиця посиділа під деревом, посиділа. Бачить, сорока її не боїться, і побігла розшукувати перепілку. А перепілка полетіла на великий луг, забралася в траву і заснула. Лисиця знайшла її, підкралася і спритно впіймала.

Перепілка запитала:

- Гей, лисиця, що ти хочеш зі мною робити?

Лисиця відповіла:

- Ти навчила сороку не віддавати мені останнього пташеня! Тепер я тебе з’їм!

Перепілка сказала лисиці:

- Я ж маленька. Навіть якщо з’їси мене, залишишся голодна. В мені і з мізинець немає м’яса. Якщо ти пеня не з’їж, я тебе гарненько нагодую.

- Як же ти мене нагодуєш? Перепілка відповіла:

- Сьогодні у сусідньому кишлаку весілля. Ми підемо на велику дорогу, ти сховаєшся в траву на узбіччі. Коли по дорозі підуть жінки з вузлами, повними їжі, я побіжу перед ними і стану жалібно пищати. Жінки, побачивши мене, скажуть: «Ось дивіться, перепілка!»-покладуть на землю вузли і стануть мене ловити. Я потихеньку буду бігти по дорозі і все відводити їх далі й далі. А ти не лови гав.

Зраділа лисиця.

Вийшли вони разом з перепілкою на велику дорогу. Лисиця сховалася. Тут і справді з’явилися жінки з вузлами на головах. Йшли вони на весілля. А у вузлах несли коржі і варене м’ясо. Розумна перепілка побігла по дорозі і жалібно закричала. Одна з жінок сказала:

- Дивіться, перепілка! Інша зауважила:

- У мого синочка перепілка полетіла. Він кожен день набридає, просить купити йому перепілку. Давайте спіймаємо її. Схоже, що ця перепілка не може літати.

Жінки поклали на землю вузли і кинулися ловити перепілку.

Спочатку розумна перепілка підтюпцем бігла, але не швидко, вкінець розохотила жінок і відвела їх далеко. Тут вона спурхнула й полетіла, а лисиця кинулась до вузлів, наїлася хліба та м’яса і спокійно пішла геть.

Бачить, летить перепілка.

- Гей!- закричала лисиця.- Ти занадто перегодувала мене, я зовсім об’їлася. Навіть ходити важко. Тепер посмеши, повесели мене.

Тоді перепілка підлетіла до баби, яка доїла корову, і села корові на роги.

Баба побачила перепела і покликала чоловіка. Старий націлився і кинув в неї палицею, але тільки зламав корові один ріг, а перепілка полетіла. Корова шарахнула і перекинула відро, надоєне старою молоко пролилося.

Лисиця дивилася і сміялася до сліз. Перепілка полетіла, навіть не попрощавшись.

Ранок лисиця знову пішла шукати перепілку. Перепілка паслася на лузі – збирала насіння трав і співала. Якщо б вона не співала, лисиця її до вечора не знайшла.

- Сьогодні теж нагодуй мене і повесели,- наказала лисиця,- а то я тебе з’їм.

Перепілка подумала: «настав Час позбутися від докучливої лисиці. Небезпечний вона ворог, якщо зловить мене, звичайно, з’їсть». Вголос вона сказала:

- Добре, і сьогодні тебе нагодую, але ось біда: поблизу немає ніде весілля, тому по дорозі жінки з вузлами не підуть. Недалеко від кишлаку я бачила шматок м’яса, краще я поведу тебе туди.

Лисиця погодилась.

Йшли вони, йшли. Бачить лисиця: лежить шматок м’яса і відразу схопила його.

Клац! Капкан зачинився, і лисиця издохла.

Так перепілка позбулася сама і позбавила сороку від набридливої і кровожерливою лисиці.

Пастухи ж, виявивши в капкані лисицю, дуже зраділи, тому що з її шкури можна зробити дуже гарну шапку.

Переклад М. Шевердіна