Борг Мацека – польська казка, женское бесплодие

Дорогі жіночки в рубриці корисних посилань сьогодні для всіх хто страждає безпліддям рекомендую відвідати сторінку: женским бесплодием, де знайдете все про цю проблему і способи її вирішення! А ми повертаємося до нашої сьогоднішньої казки!

Переклад П. Глинкина

Один мужик по імені Мацек виторгував на ярмарку у цигана коня. Дуже йому цей кінь сподобався, так не вистачало у Мацека одного гроша, а циган ніяк не хотів поступитися. Ось і довелося Мацека гріш цей попросити в борг у кума свого Яцека.

- А коли ви мені цей гріш віддасте, кум Мацек? – Запитує Яцек.

- А на паску віддам, – відповідає Мацек.

Позичив йому гріш кум Яцек. Купив Мацек коня, і поїхала вони по домівках.

Ось настала паска, і пішов кум Яцек до Мацека за своїм грошем. Побачив його Мацек видали, побіг з усіх ось до дружини, велів їй сказати Яцеку, що він, мовляв, помер, а сам ліг босий, як був, на лавку в комірчині і дух затаїв. Прийшов кум Яцек, а кума йому тлумачить: мовляв, чоловік-то помер.

- Де ж упокойнічек? – Запитує Яцек. – Треба б мені на нього поглянути, доки не поховали.

Веде Мацекова дружина кума Яцека в комору, небіжчика на лавці показує.

- Що ж це ви, кумо, йому ніженьки щось не обмили? Он вони які брудні, – говорить кум Яцек і, не довго думаючи, хвать цебер з холодною водою та всю її на ноги Мацека і виплеснув.

Ахнув Мацек, підібгав ноги.

- Ага! – Говорить кум Яцек. – Так-то ви, куме Мацек, померли! Віддавайте гріш, я за ним прийшов.

- Пробачте, кум, – відповідає Мацек. – Немає у мене гроша, не можу вам борг повернути, от з горя і ліг помирати.

- Коли ж віддасте, кум Мацек? – Запитує Яцек,

- Приходьте, кум, на святого Яна, – відповідає Мацек.

Настав день святого Яна. Знову Яцек до Мацека за грошем йде. А той вже заздалегідь готується, говорить дружині:

- Ну, тепер-то ми його проведемо.

І велів віднести себе в труні на кладовищі і в могилу опустити. «Накрий, – каже, – могилу дошками, щоб мені потім вибратися». Ось приходить Яцек, а кума і каже, що мужика-то її вже й на кладовищі віднесли.

- Покажіть же мені, дорога кума, де могилка його. Хоч молитву прочитаю над покійником, – говорить Яцек. Уж он-то здогадався, в чому справа.

Привели Яцека на кладовищі, а він, підійшовши до могили, давай гілки ламати, тупотіти, скакати да по-бичачі мукати. Подав Мацек голос з могили:

- Гони бика геть, Каська, а то він, не дай бог, на мене звалиться!

- Ага, так-то ви померли, кум? – Говорить Яцек і дошки з могили стаскивает.

- Знову ви мене перехитрили, кум, – говорить Мапек. – Що поробиш, немає у мене гроша! Знову довелося викручуватися.

- А коли ж все-таки ви мені його віддасте? – Запитує Яцек.

- Так ось приходите на святого Міхала – їй-богу, віддам.

Настав день святого Міхала, а гроша у Мацека знову не знайшлося. Вирішив він ту ж хитрість повторити, і, коли з’явився Яцек за своїм грошам, сказала йому кума, що вже цього-то раз чоловік її справді помер і лежить в порожній каплиці біля самого лісу. Зібрався Яцек востаннє подивитися на покійного, вказала йому кума дорогу. А дорога-то була не близька.

Добрався туди Яцек, а вже сутеніє. Розглядали він в щілинку, що кум серед каплиці в труні лежить, причаївся у щілинки і чекає, коли небіжчик заворушиться. Раптом з лісу виходять розбійники – один, два, три, десять! – Забираються в каплицю, запалюють свічки і починають на лавках ділити гроші та різне накрадене добро. Ділять, ділять, все поділили – залишилася одна шабля.

- Цю штуку не розділені, – говорить їх отаман. – Нехай вона дістанеться тому, хто з одного маху у цього небіжчика голову відрубає.

Зашуміли розбійники. Один небіжчиків боїться, інший каже, що небіжчик потім ночами бути буде, третій бурмоче, що гріх це – небіжчиків рубати. Словом, всі відмовилися, тільки один зважився спробувати. Бере він шаблю, йде до гробу, приміряється, як би ловчої знести Мацека голову. Схопився тут Мацек, сів у труні та як закричить під витті горло:

- Гей, брати-небіжчики, пропащі душі! Виручайте!

Підняв тут кум Яцек стукіт та грім, забив кулаками по гнилим дошках, розбійники перелякалися, всю здобич кинули: гроші, срібло, крадені речі, – і навтьоки!

Втекли вони, увійшов кум Яцек до каплиці і з кумом Мацеком вітається. А Мацек йому й каже:

- Давайте, кум, поділимо асі це добро. Тут нам обом вистачить.

Поділили вони сяк всі коштовності, куму Яцеку та шабля дісталася. Подивився кум Яцек па дві однакові купи, вадохнул і каже:

- Все це добре, кум. Однак мені ще з вас гріш прочитується.

А в цей час один з розбійників, що був похоробріше інших і полюбопитнее, підібрався до каплички подивитися, що там робиться. Просунув він голову в шапці в щілину, побачив, що ті двоє скарби ділять, вирішив, що це грішні небіжчики і завмер зі страху в щілини-то. Побачив кум Мацек його голову в шапці, стриб туди, хвать шапку та як жбурне її в серцях в кума Яцека!

- На! – Кричить. – Ось тобі шапка за той гріш, вона того варта!

А розбійник, ледь живий від страху, припустив в ліс до своїх товаришів.

- Там, – каже, – небіжчики наше добро ділять, б’ються. Мені голову відірвати хотіли, вхопили за шапку – ледве вирвався!